ВРУ узаконила трудові договори з нефіксованим робочим часом
Відтепер роботодавці можуть укладати з працівниками трудові договори з нефіксованим робочим часом. Новий вид трудового договору передбачає, що роботодавець надає працівникові роботу не постійно, а лише за потреби. Письмова форма такого договору обов’язкова.
Кількість договорів із нефіксованим робочим часом в одного роботодавця не може перевищувати 10% загальної кількості трудових договорів. Малі підприємства й ФОП, у яких працює менше ніж 10 працівників, можуть укласти тільки один такий договір.
Кількість базових годин, коли працівник виконує роботу, не має перевищувати 40 год/ тижд., а кількість базових днів — 6 дн./тижд.
Працівник має право відмовитися виконувати роботу, якщо роботодавець:
- вимагає працювати поза межами базових днів і годин;
- не дотримав мінімальних строків повідомлення про роботу, визначених договором.
Мінімальна тривалість робочого часу працівника за трудовим договором із нефіксованим робочим часом — 32 год протягом календарного місяця. Роботодавця, у якого працівники фактично виконують роботи протягом усього робочого часу, хоча оформлені за трудовим договором із нефіксованим робочим часом, чекає штраф. Він дорівнює 10-кратному розміру мінімальної зарплати за кожного працівника — 65 тис. грн.
Заробітну плату працівник отримує за фактично відпрацьований час. За відрядної системи оплати праці — за фактично виконану роботу за встановленими в договорі відрядними розцінками. Якщо працівник виконував роботу менше ніж 32 год, роботодавець повинен виплатити йому зарплату не менше ніж за 32 год робочого часу відповідно до умов оплати праці, визначених трудовим договором.
Роботодавець не має права забороняти або перешкоджати працівникові виконувати роботу за трудовими договорами з іншими роботодавцями. Працівник, який відпрацював на умовах такого договору понад 12 міс., має право звернутися до роботодавця з вимогою укласти строковий або безстроковий трудовий договір.
